Львівська область онлайн

07.02.2018 13:47 Alex Kud

Ярина Геречка: “Для акторів важливо бути ТУТ і ЗАРАЗ”

Розмова про проект “ABC Theatre” та візії розвитку театрального мистецтва в Україні – спеціально для Lv.Область.Онлайн

Ярина Геречка – режисер, корпоративний тренер з акторської майстерності у Львові та Києві,  учасниця львівського театру “Ми”, засновниця студій акторської майстерності “ABC Theatre“, “Тижня акторської майстерності у Львові” та театру “UTUG” . 

– Чим тебе так захопив театр, що ти зробила його  своєю професією?

– В 15 я вирішила покинути школу, вступити кудись, подумати, а тоді займатись тим, що вважатиму справою свого життя. Тоді моя коліжанка вчилась в коледжі культури і мистецтв у Львові, на режисурі. Чесно, – я тоді поняття не мала, що це таке, але вирішила – о’кей, вступаємо.

Взагалі я цікавилась біологією, хотіла бути психологом і ніколи не думала, що в мене є якісь задатки до театрального мистецтва. Але пішла грати в театр “Ми”. От саме там мені сказали, що в мене режисерське мислення.

Розумієш, театр, в певний період мого життя, був відрадою: я приходила туди з дому, з коледжу, де було не все так просто, і почувалась як в своїй тарілці: він мене підтримав, прокачав. Я перетворилась з маленької невпевненої в собі дівчинки в людину, якою я є зараз: театр, в першу чергу, навчив мене відповідальності.

В театрі ти працюєш над голосом, поставою, борешся зі своїми комплексами, бар’єрами, вчишся повністю контролювати своє тіло, мислити по новому, аби відобразити образи які граєш, розвиваєш фантазію.

Згадую випадок, коли я мала грати одну роль, але мої думки захопив на той момент “мур-амур”, і мене зняли. За день до прем’єри. Тоді був неймовірний тиск з боку учасників групи: ніхто з тобою не говорить, всі ображаються.  Після цього театр для мене – це основне.

–  Що в системі викладання театрального мистецтва в ВИШах ти хотіла би змінити?

–  Ну, насправді, дивитись збоку і критикувати дуже просто. Хоч, знаєш, таки бракує студентам практики. Саме зараз, у своєму проекті “ABC Theatre” я намагаюсь вибудувати таку систему, яку хотіла б бачити в акторській школі.

Перш за все, необхідний загальний розвиток та обізнаність. От до прикладу: коли твій герой добре розбирається у вині, то ти теж мусиш іти і вчити все про вино. Інакше глядачі тобі не повірять.

Чесно кажучи, також бракує навчальної бази:  реквізити, костюми, грим, – все воно в такому радянському стані.  Бракує інноваційних підходів акторства. Я завжди дивлюсь на німецьку, російську школу театру – там цього всього вчать. А в нас – туговато поки.

–  З чого розпочинався твій проект? Був страх, що щось піде не так? 

–  В процесі навчання в коледжі, я заснувала театр “UTUG”, тоді готувала “Тижні акторської майстерності”, одна студія, інша… Зараз в мене вже досить великий організаційний досвід, зокрема в роботі з дітьми та дорослими.

Мені, захотілось зробити таку школу театру, яка на мою думку є доброю.

Єдине, чого я боялась, коли робила свій проект “ABC Theatre”, що прийде якийсь дядько і скаже: “Хто ти така, і що ти тут робиш?”.

Пам’ятаю в перший день занять мені було надзвичайно погано – я мабуть отруїлась, але встала, пішла і зробила.

–  Ти пам’ятаєш усіх своїх випускників? Хтось із них працює зараз у театрі?

–  У першому випуску “ABC Theatre” до мене прийшло 10 студійців. А загалом – близько 2,5 тисячі учасників моїх програм: повноцінних курсів, короткострокових проектів, згодом я вже почала працювати при модельних школах, вчити дівчат акторської майстерності.

Багато моїх учнів зараз навчаються на акторів, режисерів в навчальних закладах. Дехто з них пішли працювати у різні аматорські театри, а є навіть і такі, які займаються професійною акторською діяльністю.

–  Що для тебе є найважчим у викладанні акторської майстерності?

–  Особистісний підхід до кожного студійця. Треба кожному дати можливість розкритись, дати власний простір для розвитку, усі необхідні інструменти і, в першу чергу, можливість зрозуміти, що можна навчитись  творити.

–  Розкажи, як проходять твої заняття?

–  О’кей, візьмемо до прикладу стандартне заняття, яке триває цілий день: воно складається з двох частин – акторський тренаж і, друга – постановка етюдів.

Спершу ми працюємо з тілом, виконуємо елементи з пластики; працюємо з голосом, – вчимось правильної подачі, вимови; тоді робота з уявою, увагою – актори мають вміти користуватись цими даними.

Друга частина практична – студійці грають. Ролі можуть бути найрізноманітніші: одного дня ти шпрот, іншого – манекен, ще іншого – жаба, або книжка. Ми працюємо на контрасті. Розповісти про це важко, краще подивитись. Але заняття щоразу дуже динамічні, веселі.

Знаєш, в мене є лише одне правило: коли студійці питають “що буде сьогодні?” – я ніколи не відповідаю.  Бо для акторів важливо бути ТУТ і ЗАРАЗ. Це дуже важливий і глибокий аспект.

–  Зараз ти ментор, наставник. Хочеться повернутись до акторства? Можливо граєш у постановках?

–  Питання складне… Чесно, я й нікуди не йшла від акторства, аби повертатись. На даний момент я не граю, але я постійно практикую. В подальшому мене цікавить перспектива грати, але ще не зараз.

–  Ну і наостанок: як ти далі бачиш свою діяльність? Є якісь конкретні плани на майбутнє?

–  Перш за все – це “ABC Theatre”.  Планую добре поставити навчальну складову. Я вже півроку працюю зі своєю студією у Києві, і звичайно, хотілося б розширитись на всю Україну.

От наприкінці лютого готую “ABC Theatre” в Вінниці, і веду переговори з двома іншими містами, де теж маю намір працювати. В ідеї – це мережа навчальних шкіл з театрального мистецтва та особистісного розвитку.

Інший  аспект, в якому я б хотіла працювати – створення комунікації з театральними студії Європи, обмін досвідом для підняття рівня театрального мистецтва, запровадження його нових форм.

 

Розмовляла Анна-Лілія Кокора

Фото люб’язно надані інтерв’юйованим. 

Поділитися у соц мережах
‡агрузка...
Залиште Свій відгук